Я чую голос твій,
І ти зі мною,мамо.
Память завжди зігріє,
Душа не спопеліє,
І серце не згорить.
Пройдуть роки,та ми не забудем
Материнської ласки і тепла,
І повік,мамо, в пам’яті буде
Те почуття, що ти нам дала.
Пішли з життя Ви,мамо, рано,
І біль, в серцях лишили нам.
Не загоїться велика рана
Онукам , дочці і синам.
Як рано Ви пішли від нас,
Лишили смуток всій родині.
Навіщо Бог прислав той час,
Коли закрились очі материні?
Поглянь, матусю дорога,
Як гарно навкруги,
А чорна стрічка обвила
Твої дві сироти — дочки.
Мамочка ніколи не вмирає —
Її тільки поруч немає.
Тут, в могилі під хрестом
Спить матуся вічним сном.
Душа болить, а серце наче
Часом болить, а більше плаче.
У журбі ми кожну хвилину
Твоє згадуєм світле ім’я.
Спи спокійно,наша люба
Дружина і мамо,
Нехай легкою буде земля.
Мамо, ти не померла,
Ти просто з нами не живеш.
Мамо, ти назавжди в наших серцях.
Матусю рідненька,наше сонечко ясне,
Як рано погасла зірка твоя.
За тобою сумують онуки, дочка,
Вся наша велика сім’я.
Учила нас ти, мамо, з Богом жить,
Учила нас усіх людей любити,
Учила смерті не боятись,
Бо смертні люди — то зірки повсюди,
Які сіяють безліч літ.
Було так добре,радісно нам жити,
Коли були ви,мамо,разом з нами.
Світла пам’ять дорогій людині — нашій мамочці.
Спи, наша рідна,
Спи, дорога.
В наших серцях
Ти вічно жива.
Люба мамо наша.
Як любила ти життя…
Та в день осінній в твоїх очах
Промінчик сонця згас.
Цей день для нас гіркий, нещасний,
Хвилина ця важка, сумна…
В скорботі тихій, у німім жалю
Ми не забудем матінку свою…
Над тяжкою печаллю
Мовчали квіти,
Над тяжкою печаллю
Не співають солов’ї.
Тільки в світі сильна,
Незгасна вона,
Всіх живих — жива
Материнська слава твоя.
Як Ви, матусенько, навік пішли від нас,
Промінчик лагідності і доброти погас.
Куди пішла ти ,мамо мила,
Ти сиротами нас лишила.
Як сонця промінь ясний згас,
Хто ж приголубить, втішить нас.
Ми низько голови схиляєм,ненько,
Перед тобою, наша рідненька,
Перед тобою, наша єдина.
Для нас найдорожча ти в світі людина.
Мила, добра, ніжна мама,
Кращий порадник і вірний друг,
Жити без тебе
Пусто і гірко стало навкруг.
В той день, коли весна буяла,
А серце так хотіло жить,
Тебе, матусю, в нас не стало,
І ми не в силах щось зробить.
Тяжко, важко в світі жити,
Як мами немає.
Плаче серце, плачуть очі, а сонце сіяє.
Наче камінь від скали
Громом відірвало,
Так тебе від нас матусю
Навіки забрало.
Дорогенька наша мамусю,
Сумно нам без тебе —
Не прийдеш більше до нас,
Тільки ми до тебе.
Обгорнута смутком ця рідна могила,
В якій незабутня матусенька мила.
Гіркою сльозою вмиваючи квіти,
Схилились в печалі зажурені діти.
Будуть троянди цвісти рік у рік,
І сонечко буде світити весь рік,
Лиш люба матуся не встане до нас.
Ох,мамо! Ох, мамо! Як хочемо Вас!
Ніхто в житті не зможе замінити
Хорошої та люблячої мами.
